Пишаймося, бо ми того варті

Ростисла́в Євге́нович Каве́цький (*1 грудня 1899, Самара, Росія — †1978) —  патофізіолог, онколог, академік АН УРСР (з 1951)

  

У 1931—1941 — завідувач відділу, в 1943—1946 — заступник директора Інституту експериментальної біології та патології Міністерства охорони здоров'я України, який нині носить його ім'я.

 У 1946—1951 — директор Інституту клінічної фізіології АН УРСР.

 У 1953—1960 — завідувач відділу Інституту фізіології АН УРСР.

 З 1960 — директор Інституту експериментальної та клінічної онкології МОЗ України (з

1971 — Інститут з проблем онкології АН УРСР).

Основні напрямки досліджень пов'язані з проблемами реактивності організму — розробленням тестів визначення та методів ії підвищення, теоретичних і прикладних проблем онкології. Вперше запропонував лікування пухлин за допомогою лазерів.

У 2000 р. Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені Р. Є. Кавецького, яка вручається Відділенням біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України за видатні наукові роботи в галузі експериментальної онкології.

Пишаймося, бо ми того варті

Мико́ла Дми́трович Страже́ско (29 грудня 1876, Одеса — †26 червня 1952, Київ) —    український терапевт.

Біографія

Народився 17 (29 грудня) 1876 року в Одесі. Закінчив медичний факультет Київського університету (1899 р.). Працював  у  Київській  міській  лікарні  і  вищих  навчальних  закладах  Києва.  З  1902  р.  -  у  Військово-медичній академії в Петербурзі. Тут під керівництвом академіка І.П.Павлова провів експериментальні дослідження у галузі фізіології кишок, викладені в докторській дисертації (1904 р.). З 1904 р. — старший ординатор у терапевтичній клініці Київського університету. В 1907—1919 рр. — професор Київського жіночого медичного інституту. Водночас у 1908—1919 рр. — приват-доцент Київського університету і в 1917—1919 рр. — завідувач терапевтичного відділення Київської міської лікарні. У 1919 —1922 рр. — завідувач кафедри Новоросійського університету, з 1922 р. — Київського медичного інституту. Керував клінічним відділенням Інституту експериментальної біології та патології, з 1934 р. — Інституту клінічної фізіології АН УРСР. З 1936 р. — директор створеного ним Українського науково-дослідного інституту клінічної медицини. У роки Великої Вітчизняної війни — консультант евакуаційних госпіталів, керував дослідженнями в Центральному госпіталі Радянської армії, вивчав проблему сепсису ран, розробляв нові засоби боротьби з ним.

Пишаймося, бо ми того варті

Дани́ло Кири́лович Заболо́тний (*1866, Чоботарка (нині — Заболотне Крижопільського району Вінницької області) — †1929) — український мікробіолог, епідеміолог, Президент АН УРСР (1928—1929), засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві.

Біографічні                                                                                                                  відомості

Народився в селі Чоботарка (нині — Заболотне) Подільської губернії. Закінчив Новоросійський (1891 р.) та Київський (1894 р.) університети. У 1889—1891 рр. працював на Одеській бактеріологічній станції, де вивчав мікроби снігу, опрацьовував питання імунізації ховрахів проти холери тощо.

Пишаймося, бо ми того варті

Феофі́л Гаври́лович Яно́вський (1860, Миньківці — †1928) — український лікар-

терапевт родом з с. Миньківців Дунаєвецького району на Поділлі, дійсний член АН УРСР (з 1927).

 Закінчив медичний факультет Київського університету (1884) і спеціалізувався в Києві, Берліні, Парижі та Лейдені; був професором  терапевтичної клініки Одеського Університету і лікарської діагностики Київського університету(1905 — 21) та Київ. Мед. Інституту (1921 — 28). Автор 62 праць з питань інфекційних хвороб, туберкульози, захворювань легень, нирок, шлунково-кишкового тракту, патології кровообігу тощо, у тому ч. низки монографій. Створив українську школу терапевтів, був редактором мед. журн., чл. багатьох наук. товариств, постійним головою Всеукраїнських з'їздів терапевтів. За його ініціативою засновано на Київщині та в ін. м. України багато протитуберкульозних закладів санаторійного типу. Я. користувався великою популярністю як лікар-гуманіст і громадський діяч. Його ім'ям названо Київ. туберкульозний інститут (нині Укр. н.-д. інститут туберкульози та грудної хірургії).