Пишаймося, бо ми того варті

Микола Леонідович Духов

(нар.13 (26) жовтня 1904, село Веприк нині Гадяцького району Полтавської області, України — пом.1 травня 1964,Москва) 

—    конструктор бронетехніки, ядерної і термоядерної зброї.

Спочатку він навчався у сільській школі, потім в Гадяцькій класичній чоловічій гімназії. Особливо добре там було поставлено викладання іноземних мов (згодом Духов володів німецькою, англійською і французькою). 

1919 року гімназію перетворили в єдину трудову школу другого ступеня, 1920 року Микола отримав диплом про її закінчення.

М. Л. Духову було 22 роки, коли йому випала можливість продовжити освіту. За рішенням заводських комсомольських зборів йому вручили путівку на робітфак Харківського геодезичного та землевпорядного інституту. Після закінчення робітфаку він був рекомендований «для зарахування без випробування на механічний факультет» Ленінградського політехнічного інституту, де навчався з 1928 по 1932 рік на кафедрі «Автомобілі та трактори» і отримав спеціальність інженера-конструктора тракторів та автомобілів.

1936 року його, як інженера автотракторної спеціальності, залучили до роботи з поліпшення бронетанкової техніки. Духов перейшов до СКБ-2 Кіровського заводу, де відразу приступив до створення єдиної методики розрахунку тяги і міцності танків, з якої він та його колеги згодом користувалися не один рік. Потім йому доручили керівництво конструкторською групою для модернізації танка Т-28. До кінця 1938 року група М. Л. Духова виконала завдання, причому бортову передачу нової конструкції для танка Микола Леонідович проектував особисто.

Творче мислення інженера бентежила проблема створення нового танка з протиснарядним бронюванням. Наприкінці 1938 року Микола Леонідович запропонував технічний проект нової машини — важкого танка КВ-1. У 1939 році Кіровський завод у м. Ленінграді почав серійний випуск танку КВ-1. 11 листопада 1940 року Духов був призначений заступником начальника СКБ-2 ЛКЗ, був провідним конструктором важкого танка КВ-1, а також вніс значний внесок у розробку танка КВ-2.

Під його керівництвом розроблялися важкі танки КВ-1с, КВ-85, ІС-1, ІС-2, ІС-3 і ІС-4. Були виготовлені й не пішли в серію зразки — наприклад КВ-13.

Після війни під безпосереднім керівництвом М. Л. Духова розроблявся новий трактор ЧТЗ С-80 («Сталінець-80») з кабіною закритого типу.

У 1948 році він був залучений до робіт у радянському атомному проекті і став заступником головного конструктора КБ-11 (Арзамас-16) Юлія Борисовича Харитона. Очолюючи конструкторський сектор, Духов керував розробками конструкції як першого вітчизняного плутонієвого заряду, так і конструкції атомної бомби. Він активний учасник випробувань першої вітчизняної атомної бомби наСемипалатинському полігоні 29 серпня 1949 року і першої водневої бомби РДС-6с 12 серпня 1953 року.

З 1954 року Микола Леонідович став директором, головним конструктором і науковим керівником філії № 1 КБ-11 (на цей час ВНДІА ім. М. Л. Духова), яким керував до своєї смерті в 1964 році. Духов визначив основні напрямки тематики інституту — створення ядерних боєприпасів для стратегічних і тактичних комплексів ядерної зброї, систем електричного та нейтронного ініціювання ядерних зарядів, приладів автоматики ядерних боєприпасів, уніфікованої контрольно-вимірювальної апаратури. За десять років під його керівництвом розроблено три покоління блоків автоматики, перше покоління ядерних боєприпасів для сімнадцяти різних носіїв — балістичної ракети Р-7, торпеди Т-5, перших крилатих ракет для ВПС, ВМФ, ППО, для цих ядерних боєприпасів була розроблена ціла гама електромеханічних приладів. Для контролю ЯБП і блоків автоматики розроблені перші три покоління контрольно-вимірювальної апаратури: осцилографічна, малогабаритна безосцилографічна і автоматизована з цифровою реєстрацією.

Микола Леонідович справедливо може вважатися засновником конструкторської школи з ядерних боєприпасів.